Мандрівки → Похід на гору Говерла

В неділю 29 травня, після успішного проведення всеукраїнської акції Велодень, було вирішено «пробігтися» на Говерлу. Так історично склалося, що жоден з учасників ще не був на найвищому в Україні двохтисячнику і це потрібно було виправити.

Виїзд плануємо з самого рання, а точніше ще вночі в 4:00. Хоч це й завадило нормально виспатися, але потім принесло значну користь.

З Франківська вирушаємо втрьох Kriska, Vasya_F, я (Strange_V), ще два учасника нас очікують в Яремче. Чи то ми погано порахували час в дорозі, чи просто Vasya_F активніше тиснув на педаль газу, але в Яремче ми потрапляли явно швидше очікуваного, отож прийшлося розбудити наших колег й повідомити про швидший приїзд.

До бази Заросляк добралися десь в половині восьмої, залишили машину, і почали підйом. Погода була мінливою, сонце чергувалося з хмарами і вітром. Уже значно вище нас, піднімалось ще декілька людей, ми їх стабільно наздоганяли, але випередити не змогли. По дорозі мінімально перекусили, так як практично ніхто нормально не снідав.

Як і при підйомі на Хом’як — натрапляємо на меморіальний камінь. Чергове нагадування про те, що іноді за красу гір доводиться дорого платити.

Загалом підйом зайняв близько трьох годин (похилою стороною) й зовсім не був складним, чого інстинктивно очікуєш від гори висотою 2061 метра. Природа явно сприяла знімкуванню, небо було насичене красивими хмарами, гори місцями вкриті снігом, а на схилах розцвітали крокуси.

На вершині було малолюдно, дві групи туристів, одні з яких — іноземці, попросили їх зазнімкувати так, щоб було видно Петрос у фоні (не знаю якою мовою вони розмовляли, але все було зрозуміло).

В одинадцятій почали спуск з Говерли. Саме тепер ми пораділи, що хоч і не виспалися, але приїхали зранку. По перше, погода почала псуватися, грозячи непоганою зливою, по друге, нам на зустріч рухалося багато «паломників». Дійшло до того, що на стежках утворювалися невеликі затори =).

Весь спуск зайняв півтори години (стрімкішою ділянкою), внизу повернули до ріки, де знову перекусили, познімкували, добралися до транспорту і вирушили у Франківськ.

На кінець приберіг ось таку панораму: